День вишиванки почали відзначати в 2006 році.
Ідея присвятити один із днів року українському національному вбранню з’явилася у студентки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесі Воронюк. Дівчина помітила, що не тільки вона, а й інші студенти час від часу приходять на заняття у вишиванках. Але ніяк не траплялося, щоб усі одночасно. Вона запропонувала одного дня прийти до університету всім разом у вишиваних сорочках. Участь у заході взяло кілька десятків студентів. Але вже на другий-третій рік до нього почали долучатися викладачі, студенти з інших міст, держслужбовці, працівники підприємств та установ і навіть таксисти.
Кожен регіон України має свою техніку вишивання, деталі та тематику орнаменту і традиційні кольори вишиванки.
Загалом в Україні є близько двохсот різних вишивальних технік. Надмірна популярність брокарівського хрестика майже витіснила давні українські орнаменти, які швидко замінилися на відносно простий у виконанні шов. Тішить, що сьогодні таки відроджуються старовинні техніки: ретязь косичка, вирізування, виколювання, солов’їні вічка, гладь, низь, мереження, бігунець, плетіння.
Кожен регіон України може похвалитися своїм унікальними вишиванками, які відрізняються фасонами, кольором, способом вишивання, орнаментом і візерунками.
Житомирська область
