Навчання й відпочинок поєднали освітяни-профспілчани Бердичева під час семінару-експедиції

Навчання й відпочинок поєднали освітяни-профспілчани м. Бердичева, побувавши на початку липня у с. Липках Попільнянського району з науково-краєзнавчою експедицією, присвяченою 400-річчю села та 250-річчю гайдамацького повстання під назвою Коліївщина.

«Довго сам учись, якщо хочеш навчати інших», – відомі слова українського філософа і поета Григорія Сковороди звучать, як співзвучна сучасності настанова. Видатний просвітитель радить черпати знання з мудрих книг, пам’ятаючи при цьому, що найбільш повчальною є саме життя. Літня пора – це своєрідна пауза перед стартом нового навчального року. Як педагогам поєднати відпочинок та навчання? Коли за справу береться голова міськкому профспілки працівників освіти і науки Анжела Цвєткова, то зустрічі з цікавими особистостями, гарні враження й атмосфера святковості гарантовані! Цьогоріч  профспілкового лідера відзначили Почесним знаком міста Бердичева за багаторічну працю в галузі освіти, вміле керівництво міською організацією, ефективну співпрацю із захисту прав та інтересів освітян і з нагоди поважного ювілею. Народний депутат України Олександр Ревега вручив Анжелі Микитівні Почесну грамоту.

Краєзнавча експедиція: пам’ятні місця, незабутні зустрічі, святкові події та чудові миті

Сьомого липня голови профспілкових комітетів навчальних закладів міста разом із директором Музею історії м. Бердичева Павлом Скавронським, викладачем художньої школи Миколою Яцюком та заслуженим майстром народної творчості України, художницею Ольгою Дзюрбей вирушили у подорож. Групу бердичівлян очолила голова міськкому профспілки працівників освіти і науки Анжела Цвєткова.

Мандруючи стежками Житомирщини, не перестаєш дивуватися  мальовничості її краєвидів, захоплюватися витворами природи та історичними пам’ятками. О першій годині дня автобус із подорожуючими зупинився у старовинному селі Кодні, яке вперше згадується у письмових джерелах у 1301-му році. Найтрагічніші події цього краю пов’язані з Коліївщиною. У 1768-му в Холодному Яру поблизу Чигирина почалося повстання запорожців і гайдамаків під керівництвом Максима Залізняка та Івана Гонти, що отримало назву «Коліївщина». Панівні верстви кинули війська на придушення бунту. Полонених було передано коронному суду в містечку Кодні, їх жорстоко катували: відтинали голови, руки і ноги, саджали на палі – й страчували. Було поховано більше трьох тисяч повстанців… Саме після цього й з’явилася в народі зловісна погроза: «Щоб тебе Кодня не минула». У 1968-му році до 200-ліття трагедії на околиці Кодні з ініціативи жителів села на козацькому кургані-могилі встановлений монумент пам’яті борцям за волю народу. Коли бачиш цей величезний насип і піднімаєшся сходинками нагору, то мимоволі застигаєш і переймаєшся особливими почуттями, перебуваючи в думках про героїчні подвиги наших предків… Цьогоріч виповнюється 250 років Коліївщини… Коднянці пишаються тим, що у 1846-му році в село приїжджав Тарас Шевченко, аби вклонитися могилам  волелюбних повстанців. Тут він збирав народні перекази й розшукував стародавні документи для своєї поеми «Гайдамаки»…

Час невблаганно веде свій відлік, змінюється життя суспільства в цілому і  кожної людини зокрема. Ми не збагнемо процесів сучасного дня, якщо не пам’ятатимемо уроків історії, тих випробувань, які переживав народ, і не зрозуміємо своєї місії на землі. Згадаймо слова письменника Павла Загребельного, які актуальні і в наш час: «Людина без пам’яті – перекотиполе на бурхливих вітрах часу, ледь помітна пір’їнка на протягах історії. Що глибша людина, то глибша її пам’ять…» Історія, Пам’ять, Правда… Це ті нетлінні віхи, які стоять біля витоків творення спогадів…

Незабаром бердичівляни прибули до села Липки, що в Попільнянському районі на Житомирщині. Перша письмова згадка про поселення датується документом від 17-го квітня 1618-го року, який описується в книзі Лаврентія Похилевича «Сказання про населені місцевості Київської губернії» (1864 р.).

Під час Другої світової війни участь у бойових діях брав 281 житель, із них 140  загинуло, 153 нагороджені орденами та медалями. У 1967-му році було встановлено обеліск Слави на честь полеглих воїнів: односельців та визволителів Липок від фашистів… У роки війни згоріли їхні життя, лише минуле стукає у наші серця, промовляючи: «Пам’ятайте…» Непорушний зв’язок поколінь захисників України, спадкоємцями героїчних традицій ветеранів Другої світової стали сучасні захисники Батьківщини… На сході держави йдуть криваві бої, гинуть мужні оборонці, які бережуть наш мир і спокій. Серед них – бердичівляни, випускники СЗОШ № 1 ім. Т. Г. Шевченка Сергій Сідлецький та Віктор Діхтієвський, СЗОШ № 17 Валерій Вітковський, школи № 15 (нині БМЛ № 15) Сергій Ковтун, СЗОШ № 8 Олег Реготун, ЗОШ № 6 Олександр Питель, колишні учні ЗОШ № 12 – Сергій Гаддіуллін і Євген Старіков, ЗОК № 14 – Віталій Дульчик, НВК № 10 – Олександр Венгер, НВК № 4 та ЗОШ № 6 Радислав Атішев, випускники ЗОШ № 7 Юрій Панасюк та Роман Абрамов… У пам’яті навічно Віктор Верещак, Олександр Ковальчук, Петро Козарук, Сергій Коренівський, Василь Малянівський,  Руслан Редькін, Олександр Сокорчук, Руслан Юсубов та Павло Ящук

Героїчну сторінку в історію Попільнянського району вписали члени Липківського підпілля, що діяло з липня 1941-го по грудень 1942-го року. Його організатором був уродженець села, поет Микола Шпак (Шпаківський), закатований фашистами на 33-му році життя… Його ім’я викарбувано на мармуровій дошці вічної слави в Будинку літераторів України і присвоєно Липківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. У школі розташовано Меморіальну кімнату-музей М. І. Шпака, якою опікуються директор Надія Бас, педагогічний колектив і профспілкова організація навчального закладу на чолі з Ларисою Романів, свято зберігаючи пам’ять про свого земляка. У 1979-му році на честь 70-річчя від дня народження легендарної особистості було встановлено барельєф  з червоного габро з написом: «У цій школі в 1918-1926 рр. навчався український поет, активний учасник антифашистського підпілля Микола Шпак». Освітяни поклали корзину квітів до підніжжя пам’ятного знаку…  Максим Рильський писав про поета: «Син садівника із села Липки на Житомирщині, він усе своє коротке життя зберігав кровний зв’язок з землею, з природою…» Незабаром, 23-го лютого 2019-го, країна відзначатиме 110 років від дня народження Миколи Шпака. Біографія славного лицаря – у віршах, він оспівував отчий край, його неповторну красу та своїх земляків-трударів, його поезії дихають свіжістю широких  ланів, квітують садками й звучать мелодіями народних пісень… Війна обірвала життя світлої та чистої людини – громадянина-патріота, воїна-підпільника, талановитого перекладача, поета «натхненної праці і ніжної любові», котрий «знайшов у своєму поетичному арсеналі зброю дошкульного сатирика, якою і бив ворогів як боєць партизанського з’єднання» (Максим Рильський). Десятки українських  письменників загинули на війні смертю хоробрих. Серед них – Олекса Десняк, Микола Трублаїні, Микола Шпак…

Бердичівляни здійснили екскурсію затишною та охайною школою. Побували у Світлиці Пам’яті, де зберігаються портрети героїв-односельців та рушники, подаровані родинами померлих, загиблих і розстріляних. Валентина Степанюк, колишній громадський директор Меморіальної кімнати-музею М. І. Шпака, вчитель української мови і літератури, депутат Липківської сільської ради, зібрала краєзнавчий матеріал, який відображено у книзі «Голос пам’яті»: на її сторінках – розповіді про воїнів-земляків, котрі захищали рідний край. Недалеко від школи височить обеліск Слави в пам’ять про загиблих односельців і визволителів села.

У день приїзду бердичівлян до Липок тут відзначали 400-річчя села з поетичною назвою. На урочисту подію наших освітян запросила дочка поета Миколи Шпака Тетяна Лебединська – відома дослідниця творчості Тараса Шевченка, кандидат філософських наук, доцент, професор, член Національної спілки письменників України. Завдяки ініціативі сільського голови Івана Лаховця, директора Будинку культури Миколи Боговика й талановитості місцевих умільців, майстрів та аматорів сцени свято вийшло на славу! Виставка народної творчості сільських обдарувань рясніла палітрою кольорів різних витворів декоративно-прикладного мистецтва: рушників, флористичних композицій, скатерок та вишитого одягу. Незмінні ведучі святкових програм – Микола й Людмила Боговики, уродженці села, які залишилися працювати в Липках. Історія цієї пари почалася за шкільною партою. Їх кохання народилося з дитячої дружби і продовжило свій шлях уже в дорослому житті. У творчого подружжя й діти обдаровані, старшенька дочка – студентка Житомирського коледжу культури і мистецтв ім. Івана Огієнка. На Святі села номінували шанованих старожилів та молодих жителів, чудових господарів і гарних трудівників, багатодітних матерів та ювілярів і, звичайно, двох енергійних жінок, без котрих не обходиться жодна святкова подія: Анастасію Очеретянко та Оксану Ліптус. У свою чергу вони уквітчали сільського голову Івана Лаховця і директора Будинку культури Миколу Боговика купальськими віночками, адже події розгорталися сьомого липня. У Липках заведено: на Івана Купала кожна вулиця виготовляє квітковий оберіг. І, як годиться, потім дівчата опускають віночки на воду, загадавши бажання…

Приємний подарунок місцевій школі зробив директор ТОВ «Олімп-Агро» Іван Пейчев – 100 тисяч гривень на покращення матеріально-технічної бази.

Під час святкування бердичівляни також вручили липківчанам відзнаки. Член Президії Правління Національної спілки краєзнавців України, голова Житомирської обласної організації НСКУ, директор Музею історії міста Бердичева Павло Скавронський нагородив Почесними грамотами сільського голову Івана Лаховця, директора Липківської ЗОШ І-ІІІ ст. Надію Бас, голову профкому навчального закладу Ларису Романів, вчителя української мови та літератури Валентину Степанюк, випускницю школи, екскурсовода музею Анастасію Кравець  і шановну гостю – Тетяну Лебединську, дочку Миколи Шпака, науковця й дослідницю. За дорученням міської профспілки працівників освіти і науки м. Бердичева вчитель української мови і літератури,  член профкому СЗОШ № 17 Тетяна Недайборщ подарувала їм ікони Матері Божої Бердичівської та пам’ятні сувеніри.

Учасники науково-краєзнавчої експедиції вдячні заступнику Бердичівського міського голови Валентині Адаменко та начальнику управління освіти і науки Світлані Басюк за сприяння в організації подорожі, голові Попільнянської районної ради Петру Боровському – за можливість побувати у Липках із цікавою екскурсією, сільському голові Івану Лаховцю – за гостинний прийом, директору Будинку культури Миколі Боговику та його творчій команді – за чудовий концерт, очільниці ЗОШ І-ІІІ ст. Надії Бас, профспілковій організації школи та літературознавцю і науковцю Тетяні Лебединській – за хвилини спілкування й цікаву екскурсію.

Липки – село мальовниче, привітне та працьовите, тут  уміють не лише гарно трудитися і дивувати талантами, а й пригощати запашною юшкою, варениками та млинцями і різними місцевими смаколиками, які вартують того, щоб спробувати! Заряд позитиву і хорошого настрою, безліч нових знань та яскравих вражень отримали учасники науково-краєзнавчої експедиції – семінару-екскурсії нового формату. На світлинах залишилися його миті: пам’ятні місця, незабутні зустрічі і святкові події…

Багата й мальовнича земля українська, і хоч дороги залишають бажати кращого, повертаючись додому, педагоги милувалися краєвидами за вікнами автобуса, проводжаючи поглядом зелені луки і гаї дерев, ділячись думками та міркуючи над маршрутами наступних поїздок…

Вікторія Кучерява, «БП»,

Марина Панчук, заступник директора

з навчально-виховної роботи СЗОШ № 1 ім. Т. Г. Шевченка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *