Основні зміни в зв’язку з прийняттям Закону України «Про освіту»

28 вересня 2017 року набрав чинності новий Закон України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII (далі — Закон), якій вносить суттєві зміни до цілої низки законів, у тому числі до Законів України «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про вищу освіту».

Закон є базовим для усіх інших спеціальних законів у сфері освіти і водночас передбачає суттєве реформування системи освіти, містить багато відсильних норм і прикінцевих та перехідних положень, а деякі норми потребують негайного практичного застосування, Міністерство освіти і науки України листом № 1/9-554 від13 жовтня2017 року надало  роз’яснення і рекомендації стосовно механізму реалізації окремих положень Закону.

 

  1. Термінологічні зміни

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «до приведення законодавства і установчих документів закладів освіти у відповідність із цим Законом терміни «навчальний заклад» і заклад освіти» є ідентичними, а всі суб’єкти владних повноважень і навчальні заклади керуються всіма положеннями цього Закону, що стосуються закладів освіти, а також положеннями законодавства, що стосуються навчальних закладів у частині, що не суперечить цьому Закону».

Крім того, у Законі України «Про загальну середню освіту» термін «загальноосвітній навчальний заклад» замінено терміном «заклад загальної середньої освіти», а термін «навчально-виховний процес» — терміном «освітній процес». Аналогічні зміни внесені і до Закону «Про позашкільну освіту». У Законі України «Про дошкільну освіту» відбулися такі термінологічні зміни: «дошкільний навчальний заклад» замінено на «заклад дошкільної освіти», «навчально-виховний процес» – на «освітній процес», «директор (завідуючий)» — на «директор», «діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації» на «діти з особливими освітніми потребами», «відповідна вища педагогічна освіта» — на «вища педагогічна» освіта за відповідною спеціальністю», «засновник (власник)» — на «засновник (засновники)», «надання освітніх послуг» — на «провадження освітньої діяльності». У Законі України «Про вищу освіту» термін «вищий навчальний заклад» замінено терміном «заклад вищої освіти».

Надалі в усіх нових актах Уряду та наказах Міністерства буде використовуватися нова термінологія.

До приведення актів законодавства і установчих документів закладів освіти у відповідність із зазначеними Законами тимчасова термінологічна розбіжність не має створювати перешкод для реалізації відповідних положень законодавства, прав осіб на освіту чи діяльності закладів освіти.

 

  1. Переоформлення установчих документів закладів освіти

Згідно з підпунктом 13 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «переоформлення установчих документів закладів освіти з метою приведення їх у відповідність із цим Законом здійснюється протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом».

Установчі документи, зокрема статути закладів освіти, мають переоформлятися в поточному режимі (у разі виникнення необхідності).

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» внесення змін до установчого документа юридичної особи оформляється шляхом викладення його в новій редакції.

 

  1. Прозорість та інформаційна відкритість закладу освіти

З 28 вересня 2017 року всі заклади освіти зобов’язані оприлюднювати всю зазначену у статті 30 Закону інформацію та документи на своїх веб-сайтах або веб-сайтах своїх засновників.

Всі заклади освіти мають формувати відкриті та загальнодоступні ресурси з інформацією про свою діяльність та оприлюднювати таку інформацію. Доступ до такої інформації осіб з порушенням зору може забезпечуватися в різних формах та з урахуванням можливостей закладу освіти.

У частині 2 цієї статті міститься перелік усієї інформації та документів, відкритий доступ до яких зобов’язані забезпечувати заклади освіти на своїх веб-сайтах, а у разі їх відсутності — на веб-сайтах своїх засновників.

Згідно з частиною 3 цієї статті заклади освіти, що отримують публічні кошти, та їх засновники зобов’язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.

Інформація та документи, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, якщо вони не віднесені до категорії інформації з обмеженим доступом, розміщуються для відкритого доступу не пізніше ніж через десять робочих днів з дня їх затвердження чи внесення змін до них, якщо інше не визначено законом (частина 4 статті 30 Закону). Згідно з частиною 5 статті 30 Закону перелік додаткової інформації, обов’язкової для оприлюднення закладами освіти, може визначатися спеціальними законами.

У разі, якщо заклади освіти обслуговуються централізованою бухгалтерією, рекомендовано останній передавати закладам освіти всю необхідну інформацію та документи для подальшого їх оприлюднення відповідно до вимог Закону.

Згідно з частиною 1 статті 68 Закону органи управління у сфері освіти зобов’язані оприлюднювати всю публічну інформацію відповідно до вимог Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про відкритість використання публічних коштів».

У разі виникнення питань щодо формату оприлюднення такої інформації рекомендовано керуватися частиною 4 статті з Закону України «Про відкритість використання публічних коштів«: «у спосіб, що забезпечує вільний безоплатний доступ до неї, можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації» та «y вигляді наборів даних (електронних документів), організованих у форматі, що дозволяє їх автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання».

 

  1. Система забезпечення якості освіти

Статтею 41 Закону визначено систему забезпечення якості освіти, складовими якої є: система забезпечення якості в закладах освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти);

система зовнішнього забезпечення якості освіти;

система забезпечення якості в діяльності органів управління та установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості освіти.

Важливою складовою внутрішньої системи забезпечення якості освіти є також академічна доброчесність, поняття, зміст, система та механізми забезпечення якої детально виписані у статті 42 Закону. Важливо знати, що частини 7 і 8 статті 42 Закону вже дозволяють закладам освіти своїми внутрішніми положеннями визначити конкретні види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності, а також затвердити порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти забезпечує керівник закладу освіти в межах наданих йому Законом повноважень. Будь-яких перехідних положень, які відтерміновують запровадження в закладах освіти внутрішньої системи забезпечення якості освіти, Закон не містить, що вимагає від кожного керівника закладу освіти вже зараз організовувати розбудову такої системи.

 

  1. Доступ до якісної освіти дітей з особливими освітніми потребами

У Законі визначені такі нові поняття, як «індивідуальна програма розвитку», «інклюзивне навчання», «інклюзивне освітнє середовище», «розумне пристосування», «універсальний Дизайн у сфері освіти» тощо. Статті 19 і 20 та низка інших норм Закону системно врегульовують питання здобуття дітьми з особливими освітніми потребами якісної освіти, зокрема через створення інклюзивних та/або спеціальних груп і класів. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється в обов’язковому порядку.

Прядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах затверджено постановою КМУ №872 від 15.08.2011 року. Пунктом 8вказаного Порядку визначено, що для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу у класі з інклюзивним навчанням кількість учнів з особливими освітніми потребами становить:

одна – три дитини із числа дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, затримкою психічного розвитку, зниженим зором чи слухом, легкими інтелектуальними порушеннями тощо;

не більш як двоє дітей із числа дітей сліпих, глухих, з тяжкими порушеннями мовлення, у тому числі з дислексією, розладами спектра аутизму, іншими складними порушеннями розвитку (порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з інтелектуальними порушеннями чи затримкою психічного розвитку) або тих, що пересуваються на візках.

 

  1. Зміна типу закладів загальної середньої освіти.

Згідно з пунктом 31 статті 48 Закону України «Про загальну середню освіту» Кабінетові Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям і органам місцевого самоврядування доручено до 1 вересня 2018 року забезпечити:

зміну типу підпорядкованих шкіл-інтернатів (крім закладів середньої освіти для дітей з порушенням інтелектуального розвитку) на гімназію, ліцей відповідно до вимог цього Закону із збереженням у складі цих закладів освіти інтернатів з частковим або повним утриманням учнів (вихованців) за рахунок засновника (засновників). Припинення функціонування інтернатів у складі таких закладів можливе лише після вирішення в установленому порядку питання здобуття учнями (вихованцями) освіти та/або отримання відповідних соціальних послуг за місцем їхнього проживання (реєстрації) чи місцем проживання (реєстрації) їхніх батьків;

створення обласних (міських — y містах Києві та Севастополі) ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти, а також районних, міських (районних у містах) інклюзивно-ресурсних центрів, у тому числі, в об’єднаних територіальних громадах, шляхом реорганізації існуючої мережі психолого-медико-педагогічних консультацій.

Постановою Уряду від 12 липня 2017 р. № 545 затверджено Положення про інклюзивно-ресурсний центр, органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади було рекомендовано  утворити протягом двох місяців інклюзивно-ресурсні центри, а також обласні, Київський та Севастопольський міські ресурсні центри з підтримки інклюзивної освіти шляхом реорганізації психолого-медико-педагогічних консультацій.

 

  1. Ліцензування освітньої діяльності закладів освіти

Згідно з частиною 2 статті 43 Закону України «Про освіту» освітня діяльність провадиться на підставі ліцензії, що видається органом ліцензування відповідно до законодавства:

для закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти — Міністерством освіти і науки України;

для закладів дошкільної та загальної середньої освіти — Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Відповідно до підпункту 6 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Державні і комунальні заклади системи дошкільної і загальної середньої освіти, що діють на день набрання чинності цим Законом, отримують ліцензію без проходження процедури ліцензування. Заклади освіти усіх форм власності, що створюються після набрання чинності цим Законом, ліцензуються на загальних засадах».

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальну середню освіту» заклад освіти провадить освітню діяльність на певному рівні загальної середньої освіти за умови наявності відповідної ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку. Відповідно до частини 3 статті 9 зазначеного Закону здобуття загальної середньої, освіти також можуть забезпечувати заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та інші заклади освіти, зокрема міжшкільні ресурсні центри (міжшкільні навчально-виробничі комбінати), що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

У частині 3 статті 11 Закону України «Про дошкільну освіту» також зазначено, що заклад дошкільної освіти здійснює свою діяльність за наявності ліцензії на право провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти, виданої у встановленому законодавством України порядку.

Всі державні і комунальні заклади системи дошкільної і загальної середньої освіти мають отримати без проходження процедури ліцензування в обласних або Київській міській Державних адміністраціях ліцензії на провадження освітньої діяльності на всі ті рівні освіти, на яких вони провадять відповідну освітню діяльність.

Відповідні державні органи мають забезпечити видачу таких ліцензій (окремо на кожен рівень освіти, що визначений частиною 2 статті 10 Закону) без процедури ліцензування та проінформувати заклади освіти про дату і порядок отримання ліцензій. З метою виконання відповідної норми Закону рекомендовано обласним, Київській міській державним адміністраціям, як органам ліцензування закладів дошкільної і загальної середньої освіти, прийняти відповідні рішення та оприлюднити їх на офіційних веб-сайтах.

Ліцензування закладів позашкільної освіти не вимагається законодавством.

 

  1. Атестація закладів освіти

Законом України «Про освіту» були внесені зміни до Законів України «Про дошкільну освіту»,«Про загальну середню освіту» та «Про позашкільну освіту», у тому числі в частині повноважень відповідних місцевих органів управління. Зокрема, з переліку цих повноважень виключені повноваження на проведення атестації відповідних закладів освіти. Також із Законів виключена атестація закладу освіти як форма державного нагляду (контролю).

Таким чином,  проведення атестації є безпідставним і правові наслідки її проведення відсутні.

У системі загальної середньої освіти запроваджено інший плановий захід державного нагляду (контролю) — інституційний аудит, зміст та особливості проведення якого визначені статтею 45 Закону України «Про освіту».

 

  1. Управління закладом освіти

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють:

засновник (засновники);

керівник закладу освіти;

колегіальний орган управління закладу освіти;

колегіальний орган громадського самоврядування;

інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.

Повноваження засновників комунальних закладів освіти, що визначені Законом України «Про освіту» та спеціальними законами у сфері освіти, виконують відповідні ради, конкретні повноваження і сфера відповідальності яких визначені також у статті 66 Закону.

Водночас в умовах незавершеної адміністративно-територіальної реформи, спрямованої на децентралізацію системи управління, у тому числі закладами освіти, ради та місцеві державні адміністрації мають виконувати Закон України «Про освіту» та інші спеціальні закони у сфері освіти з урахуванням відповідних положень Конституції України і Законів України «Про Місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти. Повноваження (права і обов’язки) та відповідальність керівника закладу освіти визначаються законом та установчими документами закладу освіти. Керівник є представником закладу освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу освіти.

В Законах України «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту» та «Про позашкільну освіту» суттєво збільшено кількість повноважень педагогічної радивідповідних закладів освіти. Рішення педагогічної ради вводяться в дію рішеннями керівника закладу.

 

  1. Обрання керівника закладу загальної середньої освіти

Відповідно до абзаців 1-4 частини 2 статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу.

Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки — для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії, до складу якої входять представники засновника (засновників), трудового колективу, громадського об’єднання батьків учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти та громадського об’єднання керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно – територіальної одиниці. До участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники громадських об’єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти.

Одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу загальної середньої освіти більше ніж два строки підряд (до першого строку включається дворічний строк перебування на посаді керівника закладу загальної середньої освіти, призначеного вперше). Після закінчення другого строку перебування на посаді особа має право брати участь у конкурсі на заміщення вакансії керівника в іншому закладі загальної середньої освіти або продовжити роботу в тому самому закладі на іншій посаді.

ВАЖЛИВО! Відповідно до підпункту 17 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону після 28 вересня 2017 року частина друга статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» застосовується до посад, що стали вакантними в установленому трудовим законодавством Порядку.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальну середню освіту» посаду керівника закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності може обіймати особа, яка є громадянином України, має вищу освіту ступеня не нижче магістра та стаж педагогічної роботи не менше трьох років, а також організаторські здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню професійних обов’язків.

Вилучено вимогу щодо необхідності проходження «атестації керівних кадрів освіти у порядку, встановленому Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти».

Керівник комунальногозакладу загальної середньої освіти має обиратися на основі конкурсного відбору, що має бути проведений відповідно до Положення про конкурс на посаду керівника комунального, закладу загальної середньої освіти, розробленого та затвердженого засновником цього закладу. До затвердження типового положення щодо призначення керівника, обрання керівника проводиться відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 13 жовтня 2015 р. № 827.

 

  1. Призначення працівників закладів загальної середньої освіти

Згідно з абзацом п’ятим частини 2 статті 26 цього Закону (зі змінами від 28.09.2017 р.) заступник керівника, педагогічні та інші працівники закладу загальної середньої освіти призначаються на посади та звільняються з посад керівником цього закладу. Керівник закладу загальної середньої освіти має право оголосити конкурс на вакантну посаду.

В закладі має бути розроблено відповідне положення про конкурс.

З моменту набуття чинності Законом України «Про освіту» всі питання прийняття та звільнення з роботи працівників, а також усі інші питання, що витікають з трудових відносин, вирішує керівник закладу освіти відповідно до трудового законодавства.

 

12.Уточнено порядок підвищення кваліфікації педагогів

Щорічне підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти здійснюється відповідно до Закону України «Про освіту». Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації педагогічного працівника впродовж п’яти років не може бути меншою за 150 годин. Із них певна кількість годин має бути обов’язково спрямована на вдосконалення знань, вмінь і практичних навичок роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

 

  1. Тривалість уроків

Становить у:перших класах — 35 хв.;

других-четвертих класах — 40 хв.;
​​​​     п’ятих-одинадцятих класах — 45 хв.
Заклад освіти може обрати інші, крім уроку, форми організації освітнього процесу.

Різниця в часі навчальних годин перших-четвертих класів обов’язково обліковується і компенсується проведенням додаткових, індивідуальних занять та консультацій з учнями.

 

  1. Педагогічне навантаження

Статтею 16 ЗУ «Про загальну середню освіту» визначено, що педагогічне навантаження на тиждень становить:

– вчителя – 18 навчальних годин, а також інші види педагогічної діяльності в такому співвідношенні до тарифної ставки:

Класне керівництво – 20-25 відсотків;

Перевірка зошитів – 10-20 відсотків;

завідування:

майстернями – 15-20 відсотків;

навчальними кабінетами – 10-15 відсотків;

навчально-дослідними ділянками – 10-15 відсотків;

– вихователя закладу загальної середньої освіти — 30 год;

– вихователя спеціальної школи (школи-інтернату) та асистента вчителя інклюзивних класів закладів загальної середньої освіти — 25 год.

Розподіл педагогічного навантаження у закладі загальної середньої освіти затверджується його керівником за погодженням виборного профспілкового органу.

 

Правовий інспектор праці Житомирської обласної організації Профспілки

працівників освіти і науки України.

 

Частенько заказываю в интернет магазин ах, чтобы не бегать часами и искать нужную вещь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.